Ця спеціальність чи не ця? Головне запитання у  абітурієнтів
Сучасний світ сповнений безперервного потоку інформації та квапливого життєвого ритму, отож не дивно, що абітурієнти прагнуть отримати не просто професію, а справу на усе життя.

На їхню думку, вибір університету більше схожий на однозначне рішення, яке вплине на усе подальше життя.

Проте, психологи радять дещо зменшити тиск на дітей та пояснити, що у теперішніх реаліях людина має бути готова до постійних змін напрямків діяльності, нових проектів, підвищень кваліфікації, спроб використання навичок та знань з різних галузей. До того ж, вибір закладу освіти – це тільки перша спроба визначитися в професійній сфері, тому він жодним чином не обмежує індивідуум в подальшому освітньому розвитку. Зазвичай, проходить не один рік, перш ніж людина визначить своє справжнє покликання та справу душі, тому шкодувати про втрачений час не варто, адже різнобічність отриманих знань та життєвий досвід точно неодноразово допоможуть в житті. Та й багатогранні особи мають здатність краще адаптуватися в сучасних змаганнях за місце під сонцем.

Українські випускники, частіше за все, вибирають виш, спираючись на поради своїх батьків, які зважають на вартість навчання, перспективність фахової спеціальності (доволі суб’єктивний критерій) та родинні традиції. Такий підхід є вкрай неефективним, оскільки він не допоможе вступникам уникнути подальшого вибору роботи своєї мрії. Ба більше, обмежуючи сфери відповідальності людини, батьки підштовхують її стати більш інфантильною – неспроможною приймати важливі рішення та відповідати за власні вчинки.

Професійне спрямування випускників

Соціологічні дослідження доводять, що вже саме слово «профорієнтація» викликає ледь не «алергію» у старшокласників, оскільки асоціюється скоріш із тонною університетських брошур, примусовим проходженням тестів (на те чи ти Людина-Людина, чи Людина-Природа і т. ін.) та тривіальними Днями відкритих дверей «для галочки». Такі методи, які набули широкого вжитку в межах нашої країни, вже давно є пережитком минувшини.

Звісно, психологічне тестування може бути ефективним, але обов’язково має бути більш сучасним, адже те опитування, яке проходять більшість сучасних школярів не містить і малої долі відносно нових професій, що з’явились на підґрунті інтернет-революції.

MAPP — улюблений тест закордонних роботодавців. Вони навіть просять претендентів на вакансії подавати його результати. Після того, як ви декілька годин даєте відповіді на запитання щодо звичок, пріоритетів та психологічних нюансів, отримаєте чималий опис здібностей (на 30 сторінок), схильності до однієї з 20 сфер діяльності та кілька варіантів з 900 сучасних професій. До тестування також включені завдання на логіку, пам’ять, концентрацію уваги, тож фахівець не покладається на ваші слова, а сам перевіряє рівень тих чи інших можливостей психіки.

Як допомогти з вибором абітурієнту?

Спосіб №1 Для того, аби допомогти абітурієнту коректно визначити професію, що цікавить, необхідно, чесно відповісти усього на три запитання:

  1. Що мене цікавить? (Чого я хочу?)
  2. До чого я маю здібності? (Що я можу?)
  3. Яких спеціалістів зараз потребує ринок праці? (Хто зараз потрібен?)

Тільки за умови поєднання цих трьох компонентів обрана професія приведе до успіху.

Спосіб №2 За кордоном спрямування школяра на певну сферу діяльності – процес довготривалий та кропіткий. Вони характеризують цю подію, як перший важливий досвід дорослішання, дізнаються про спеціалізацію, що зацікавила та намагаються проникнути у професійну сферу.

Найпопулярніша нині за кордоном техніка самовизначення — «робоча проба». Це виконання певної частини роботи та оцінка результатів. Таку змогу дають у консультативних профорієнтаційних центрах. Проте подібну практику можна отримати й у нашій державі. Для цього деякі підприємства та організації навіть влаштовують різноманітні проекти, волонтерство, стажування тощо. Спробувавши себе в ролі працівника, старшокласник усвідомить чи підходить цей спосіб заробітку саме йому та наскільки він може бути корисним суспільству конкретно у цій сфері професійної діяльності.

Дослідження свідчать, що дуже складно визначити наперед, що добре вдасться, особливо за допомогою саморефлексії. Найкращий спосіб знайти роботу до душі — експериментувати: пробувати себе в різних амплуа.

Спосіб №3 Необхідно скласти список бажаних професій для підлітка та звузити перелік до найнеобхіднішого, за допомогою запитань:

  1. Якби ти був сином/донькою мільйонера, яку б роботу обрав/обрала?
  2. Якби до всіх цих робіт доводилося добиратися по дві години, на якій би зупинився/зупинилася?
  3. Що радять обрати друзі?
  4. Якби в тебе був великий досвід і блискуче резюме, куди б пішов/пішла?
  5. Яка професія зможе об’єднати кілька з відібраних після цих запитань пунктів?

У будь-якому випадку, якщо підліток відчуватиме, що його підтримують, рівень довіри у ваших стосунках може збільшитись. З іншого боку, ви допоможете йому усвідомити, що відповідальність за рішення лежатиме на його плечах, але це точно сприятиме в майбутньому легше зважуватись на якісь ризиковані вчинки. А вченими доведено, що саме ті люди, які готові до сміливих неординарних дій, найчастіше досягають перемоги. Тому шанси стати успішним одразу зростають.

 

Поділитися новиною:

Теги:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *