Вірші для душі

Не всі народжуються поетами чи художниками. Інколи людина все життя працює на звичайній, «непоетичній» роботі, аж раптом відчуває натхнення, потяг до прекрасного, бажання творити… Так сталося з Людмилою Миколаївною Петренко, що живе у нашому місті. Народилася вона у 1956 році в Узині, закінчила школу №2, топографічний технікум. Працювати довелося в різних містах: Білій Церкві, Брянську, Архангельську. Тепер знов живе в Узині.  З недавнього часу почала писати вірші. Деякі з них ми представляємо вашій увазі.

 

 ***
Живем в ХХІ веке.
День каждый грядущий нов!
Нечасто в библиотеке
Томик берем стихов.
Жадно впиваемся в строки
Красивых бульварных газет,
Что, будто болтливой сорокой,
Трещат на весь белый свет.
Газеты, газеты, газеты…
Правда-неправда в них.
А мне бы томик поэта
Выбрать из тысячи книг!
2001

***
За моїм вікном – «пожежа»…
Все неначе у вогні:
Клени, вишні та береза.
Та не хочеться мені
Ту «пожежу» загасити,
Пломеніє хай, горить!
Щоб блукала осінь світом
Ще багато сотень літ!
2008
 

До списку статей